В гарний день,погожий і весняний,
підвела я погляд до небес,
і побачила ,що дивиться на мене,
Той, що вмер,за грішних і воскрес.
Він у очі тихо заглядає і питає:
-Рiдна,як живеш?
Чом у темряві,сьогодні ти блукаєш
і чому до Світла не ідеш?
Де твій одяг,чистий,білосніжний,
носиш речі ,порвані,чужі?
Чом краса душі одвічна й ніжна,
струпом вкрита,язви в ній страшні?
Чом забула, Божая Дитино,
що,душа нетлінна і жива?
Чом живеш у погребі гнилому,
до Отця,чому ти не прийшла?
Проміняла в небі Царство Вічне,
на дочасне, темне і сумне.
На розмову з Богом не приходиш,
і забути думаєш Мене.
У душі ,щось наче скаменіло,
очі вмить наповнились слізьми:
-Боже мій,як довго я грішила,
Йсусе, милий Ти мене прости.
Одяг свій,я чистий забруднила,
красоту згубила у гріхах,
по по дорогах темряви ходила,
скалічіла зболена душа.
І забуть про Тебе я хотіла,
Рани ,щоб не бачити Твої,
І щоб серце моє не боліло,
що згубила,щастя у житті.
-Чи, Ти можеш все мені простити,
і забути всі гріхи мої,
може,ще я зможу відновити
шати чисті,білі і святі???.
-Зможеш все ще у житті змінити,
як до Бога стежку віднайдеш,
щирим покаянням гріх покриєш,
і Мене у Тайнах,Ти приймеш.
Сонечко ясно світило,
на дворі стояла весна
З небесних очей скотилась
у душу мою сльоза.
Мария Круль,
USA
Здравствуйте,меня зовут Мария.Я,никогда не писала стихов,даже в юности.Года 2 назад,вдруг,ночью,в голове начали складываться стихи.Все стихи на религиозную тематуку,других у меня нет.Я пробовала нaписать хоть один стих,про людей,которые очень дороги моему сердцу,но ничего не получается.Стихи про Бога,идут легко и быстро.Буду очень благодарна за коментарии.Спасибо. e-mail автора:ma71jur@yahoo.com сайт автора:личная страница
Прочитано 2618 раз. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Фиолетовый дождь . - Николай Зимин Что это ? Явь или лишь сон ?
Весны лишь чудное мгновенье ,
Когда земли природный зов
В душе рождает вновь влеченье ...
Когда взволнована она ,
Душа. Весна опять вернулась !
Увидев снова небеса ,
Она , родная , встрепенулась .
Как , право , чудно это все :
Весной природы пробужденье ,
Где фиолетовым дождем
И небом пахнет вдохновенье.
